Пригарін Володимир Володимирович (24.02.1988-25.04.2024) молодший сержант
Пригарін Володимир Володимирович (24.02.1988-25.04.2024) молодший сержант
Пригарін Володимир Володимирович народився 24.02.1988 р. у місті Хмільник.
У 2005 р. закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 міста Хмільника, після чого вступив до Вінницького технічного коледжу. Після закінчення навчання був призваний на військову службу.
7 жовтня 2008 року підписав контракт зі Збройними силами України і відслужив 3 роки у Вінниці.
У 2011 році повернувся до цивільного життя. Працював на приватному підприємстві «Хмільникземпроект» у Хмільнику. З 2013 року працював у ТОВ «Телесистеми України» в Києві.
У 2014 році одружився. Паралельно навчався на заочній формі. У 2019 р. закінчив Національний авіаційний університет, здобувши бакалаврський рівень вищої освіти за напрямком підготовки «Комп’ютерна інженерія».
6 лютого 2020 року Володимир знову підписав контракт із Збройними силами України. Проходив службу в Хмільницькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді радіотелефоніста відділення зв’язку та інформатизації.
17 лютого 2021 року призначений до військової частини А1619 (м.Гайсин) на посаду командира відділення зв’язку танкового батальйону.
З 28 жовтня 2021 року 59-та танкова бригада, у якій служив Володимир, перебувала на навчальному полігоні на Херсонщині. За планом вона мала повернутися з навчань у березні 2022 року. Але все пішло інакше. Повномасштабна війна застала Володимира біля Херсона.
Володимир гідно стояв на захисті Батьківщини та воював на найгарячіших напрямках, зокрема на Бахмутському.
Із березня 2024 року він півтора місяця проходив військову підготовку в Швеції. Володимир вільно володів польською мовою, міг спілкуватися й англійською.
У нього залишились позитивні враження від навчання за кордоном та про ставлення шведів до наших бійців. Володимир розповідав, що шведські інструктори плакали, коли проводжали наших хлопців в Україну.
25 квітня 2024 року серце палкого патріота перестало битися.
У Володимира залишилися мама Євгенія Дмитрівна, батько Володимир Олександрович, дружина Алла Володимирівна, доньки Еліна та Вероніка.
Рідні Героя мають побачити велику перемогу України, її свободу й розквіт, за які віддав життя їхній син, чоловік та батько.
