ЯК ФОРМУВАТИ АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ ДИТИНИ:
Дата: 22.12.2022 20:10
Кількість переглядів: 65
ЯК ФОРМУВАТИ АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ ДИТИНИ:
Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.
До Вашої уваги 6 дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини адекватну самооцінку.
1. Право вибору та право на самостійність. Дозволяйте дитині (як і не хотілось би допомогти їй) бути самостійним, виявляти свою ініціативу та здійснювати вибір. Хоче вам допомогти у прибиранні? Чудово! Не потрібно оберігати дитину від повсякденних справ, долучайте її до виконання певних обов’язків. Я впевнена, що вона отримає величезне задоволення від самостійно зробленої справи та похвали дорослого.
2. Обов’язково підтримуйте дитину у всіх її починаннях, у її ініціативі. Пам’ятайте, що важливий не результат (з першого тренування карате Джекі Чаном ніхто не став), а ініціатива дитини, її бажання та мотив.
3. Батьки як приклад. Дитина виходить у «великий світ» зі свого мікросоціуму, тобто сім’ї. І який приклад, який темп визначить сім’я – таким чином дитина намагатиметься діяти з навколишнім світом. Дитина постійно спостерігає за вами, беручи приклад із вас – не можна вимагати від дитини самоповаги до самого себе, якщо мама чи тато мають уявлення про себе як про невдаху, то і дитина може це перейняти.
4. Не перехвалюйте дитину. Хвалити дитину – це дуже гарна тактика. Але не варто дико плескати в долоні та кричати: «Ураааа!», коли вихованець з 10-го розу зробив щось самостійно. Краще похваліть там, де «тонко», тобто похваліть ініціативу та намагання дитини до того, що не виходить. До прикладу: не виходить навчитись їздити на велосипеді – варто похвалити за саме намагання, за те, що дитина все ж іде до велосипеда, не дивлячись на те, що звалилась із нього 55 разів. Але вона молодець, що намагається та бачить ціль!
5.Радійте життю та навколишньому світу разом. Спробуйте отримувати радість лише від того, що вас оточує.
6. Говоріть із дитиною: дізнавайтесь, що її турбує, а що подобається. Розділіть із дитиною не лише радості, а й печалі.
Формуємо адекватну самооцінку дитини
за допомогою практичних вправ.
Спеціальні вправи дозволяють знизити тривожність, рівень страху, невпевненість у дітей. Як дитині підвищити самооцінку за допомогою практики, розповідають психологи: вони використовують вправу «Скарбничка досягнень», яку легко виконати і вдома. Її суть - дати можливість самій дитині і батькам побачити досягнення і успіх. Часто в побутових ситуаціях дорослі не помічають хороших вчинків дітей, а лише вказують на недоліки і помилки. Як результат, у маленької людини формується комплекс неповноцінності, нав'язану думку про свою нездатність. Це легко виправити за допомогою даної методики. Батьки разом з дитиною роблять скриньку досягнень. Це може бути будь-яка відповідна коробка. Її необхідно красиво прикрасити, задекорувати разом з малюком. Наступний крок - дати малюкові вказівку: всі його успіхи за кожен день, нехай навіть найменші, записувати на листок паперу. Наприклад, прочитав книгу, вивчив вірш, намалював малюнок, погодував рибок, допоміг другові і т. і. Всі записані досягнення складаються в скриньку (коробку). Раз на місяць або в будь-який вільний час батьки разом з малюком повинні перевіряти і переглядати досягнення в коробці. Добре, якщо додатково буде формуватися стимул вдосконалити успіх. Така вправа дозволить дитині навчитися помічати і цінувати свої досягнення, радіти їм. Разом з цим зросте впевненість в собі і сформується думка про значущість.
Вправу можна вважати і діагностичною, і корекційною: вона працює на підвищення самооцінки дитини. Самооцінка дитини складається, в тому числі і з тих суджень оцінки, які малюк чує від дорослих.
Ці судження можуть бути як позитивні: «Молодець», «Розумниця», «Ти у мене добрий, розумний, акуратний …», так і негативні:»Нечупара», «Непосида», «Неслухняний, плаксій…»
Вправа «Сонечко» добре показує, наскільки в свідомості дитини закріпилися ті чи інші уявлення про себе.
Отже, перейдемо до суті вправи.
Для її виконання потрібний альбомний аркуш, фломастери або олівці.
Попросіть дитину намалювати сонечко з променями. Ніяких вимог до малюнка не ставте, дитина малює сонечко, де завгодно в межах листа і чим їй подобається.
Нехай дитина трохи розповість про сонечко.
– Сонечко – яке воно?
– Яскраве, жовте, червоне, добре, тепле, радісне …
– А тепер уяви, що сонечко – це ти. У сонечка твоє ім’я.
Нехай дитина напише, якщо вміє, своє ім’я на сонечку. Якщо писати вона ще не вміє, то ім’я напишіть ви самі. У сонечка обов’язково повинні бути промені. Якщо їх небагато, то домалюйте 7-9 промінчиків.
– Ти перерахував, яке сонечко чудове: тепле, світле, добре … Давай підпишемо кожен промінчик сонечка, називаючи якусь твою чудову якість. Який ти?
Дитина може не відразу відповісти. Допоможіть їй, сказавши, наприклад: «Я вважаю, що ти добрий. А ще який?»
Кожна названа вами або дитиною якість підписується уздовж промінчика. Завдання: постаратися, щоб кожен промінчик був названий. І дозвольте дитині трохи пофантазувати, похвалитися. Не заперечуйте, навіть, якщо вважаєте, що ця якість чи звичка у дитини не розвинена або взагалі відсутня. Так ви зможете почути, що дитина вважає своїми досягненнями. «Я мию посуд … Забираю іграшки …» Запишіть все, що почуєте. І не потрібно реплік: «Так, ти це робиш, коли тобі десять разів скажеш …» і т. п… У вправі «Сонечко» ми працюємо тільки на позитиві.
Таке сонечко можна намалювати на великому аркуші та прикріпити на стіну. А ще можна, навіть потрібно, попросити всіх, хто знає дитину підписати промінчики цього сонечка. Можна додавати промінчики кожного разу, коли ви помітите, що дитину за щось потрібно похвалити. Промінчики може додавати і сама дитина.
І ще один варіант виконання вправи «Сонечко». Він виконується тоді, коли вже намальоване сонечко для дитини. А тепер запропонуйте їй намалювати подібне сонечко для бабусі чи тата, для сестрички чи виховательки в дитячому садочку. Нехай це буде подарунком на день народження або просто приємний сюрприз.
Ми всі хочемо чути добрі слова, але цього потрібно вчити. Нехай ця нескладна вправа «Сонечко» допоможе Вам у створенні теплої та душевної атмосфери.
10 РЕЧЕЙ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ДІТЕЙ ЩАСЛИВИМИ
Психологи розкрили секрет, як виховати дитину ще більш здоровою і життєрадісною.
Дитинство – це найбільш дивовижний, приголомшливий і неймовірний час в нашому житті. Час відкриттів, ігор, чудес і постійного захоплення світом, який дитина пізнає кожен день і кожну годину.
А ось для батьків цей період може стати часом турботи в прагненні забезпеченні здоров’я і щастя дитини.
Звичайно, в нашому житті трапляються обставини, які можуть затьмарити наші дитячі роки, але для тих, хто дійсно любить дітей, щастя і благополуччя власних малюків завжди стоїть понад усе.
У цій статті ми опишемо науковий підхід до щастя дітей. Пропонуємо вам 10 рекомендацій, доведених з наукової точки зору, які допоможуть зробити дитинство вашої дитини ще здоровішим і щасливішим. Отже,…
Дитинство – це найбільш дивовижний, приголомшливий і неймовірний час в нашому житті. Час відкриттів, ігор, чудес і постійного захоплення світом, який дитина пізнає кожен день і кожну годину.
А ось для батьків цей період може стати часом турботи в прагненні забезпеченні здоров’я і щастя дитини.
Звичайно, в нашому житті трапляються обставини, які можуть затьмарити наші дитячі роки, але для тих, хто дійсно любить дітей, щастя і благополуччя власних малюків завжди стоїть понад усе.
У цій статті ми опишемо науковий підхід до щастя дітей. Пропонуємо вам 10 рекомендацій, доведених з наукової точки зору, які допоможуть зробити дитинство вашої дитини ще здоровішим і щасливішим. Отже,…
1. Виділяйте їм більше часу на ігри.
Головне заняття дитини, в крайньому випадку воно таким повинно бути – це гра. Так, рано чи пізно в житті кожної дитини з’явиться навчання, домашня робота і певні додаткові заняття, але поки цього не сталося, поки вони ще зовсім маленькі – нехай граються до несхочу, не варто їх спеціально обмежувати.
«Діти вчаться найважливішим життєвим урокам від інших дітей, а не від дорослих… Від дорослих вони багато чого або не можуть навчитися, або роблять це з куди меншою ймовірністю» – каже Пітер Грей, професор з дитячої психології Бостонського коледжу.
2. Не сваріться і не влаштовуйте сцени в присутності дітей.
У ранньому дитинстві мозок дітей неймовірно швидко розвивається і накопичує інформацію. І коли вони бачать «дорослі» проблеми і чують їх обговорення на підвищених тонах, це може негативним чином вплинути на їх крихкий психологічний стан, змушуючи відчувати хвилювання і відсутність безпеки.
Діти не повинні чути, як дорослі кричать і лаються – так що намагайтеся не робити цього при них.
Діти не повинні чути, як дорослі кричать і лаються – так що намагайтеся не робити цього при них.
3. Не порівнюйте їх з іншими.
Одне з основних прагнень сучасного суспільства – бути успішним, і тиск цього самого суспільства часто підштовхує нас до спроб розбудити це бажання і в наших дітях. Причому якомога раніше. Чи виправдані ці спроби чи ні – суперечливе запитання, але ми можемо сказати одне – не варто цього робити, порівнюючи їх з іншими дітьми, які нібито «кращі» за них.
Якщо батьки починають показувати «позитивні» риси в інших дітях,сподіваючись, що їх малюк буде прагнути їх перейняти, результат може бути не таким успішним, як вони сподіваються, а навіть протилежним.
Дослідники вважають, що коли дитину постійно з кимось порівнюють, це негативно впливає на почуття власної гідності та впевненості у собі.
4. Розкажіть їм про користь негативних емоцій.
Почнемо з очевидного – діти поводяться по-дитячому, і від них не варто очікувати дорослої стриманості. Практично у кожної дитини бувають спонтанні спалахи гніву, заздрощів, смутку і так далі. Однак не все так погано – ця поведінка часто дає дорослим прекрасні можливості.
Доктор Джон Готтман з Вашингтонського університету вважає негативною звичайну реакцію дорослих на «погану поведінку» дитини – покарання в тій чи іншій формі. Як він пише в своїх статтях, набагато краще дати зрозуміти дитині, що негативні емоції відчувають усі люди і що в них немає нічого дивного. При цьому варто навчити малюка, як конструктивно боротися з такими емоціями і їх наслідками.
5. Помічайте їх зусилля і досягнення.
Рано чи пізно дитина досягне віку, в якому ми всі розуміємо: щоб чогось досягти, потрібно наполегливо працювати. Саме тому так важливо вміти помічати, коли дитина дуже старається цього «чогось» домогтися.
«Ми радимо батькам уважно стежити за процесами, в які втягнута ваша дитина, і зауважувати, що саме вона робить. Це допоможе вам хвалити її за конкретні зусилля і досягнення, а не обмежуватися загальними фразами: «Ти такий розумний і у тебе так добре все виходить». Повірте, це надасть куди більш сприятливий вплив на розвиток малого», – пише в своїх статтях про когнітивні завдання в період дорослішання доктор Керол Двек зі Стенфордського університету.
6. Цінуйте сімейні традиції.
Коли є спільні інтереси, заняття або звички, це, як правило, добра ознака стабільної і здорової сім’ї. А стабільність завжди була важливим аспектом процесу дорослішання.
Як вважають фахівці, що працюють в Інституті розвитку дитини, загальний час, проведений членами сім’ї, дає дітям чотири основні переваги:
– дитина відчуває себе важливою і улюбленою;
– вона спостерігає за позитивними прикладами поведінки дорослих;
– у дорослих є час поспостерігати за поведінкою дітей і більше дізнатися про їхні сильні і слабкі сторони;
– дитина може висловити свої думки і почуття, що дозволяє зміцнити зв’язок між батьками і дітьми.
– вона спостерігає за позитивними прикладами поведінки дорослих;
– у дорослих є час поспостерігати за поведінкою дітей і більше дізнатися про їхні сильні і слабкі сторони;
– дитина може висловити свої думки і почуття, що дозволяє зміцнити зв’язок між батьками і дітьми.
7. Дозволяйте їм ризикувати.
Ніхто не сперечається з тим, що за дітьми потрібен певний нагляд, але це не означає, що дорослі повинні стежити за кожним подихом і чханням дитини. Надмірна опіка НЕ зробить життя дитини кращим, але і може мати негативний вплив на її розвиток.
У статті, опублікованій в журналі шкільних психологів і радників, дослідники пишуть наступне:
«Чи змушує батьків надмірна опіка над власними дітьми і зайва увага до їх потреб і проблем занижувати свої вимоги до них? В результаті чого діти рідко стикаються зі складними ситуаціями, вони практично не вчаться справлятися з ними, не набувають вміння долати труднощі, вчитися на помилках та інші вміння, які можуть стати в нагоді в дорослому житті? Результати наших останніх досліджень змушують нас припустити, що найімовірніше, відповідь на це запитання – «так».
У статті, опублікованій в журналі шкільних психологів і радників, дослідники пишуть наступне:
«Чи змушує батьків надмірна опіка над власними дітьми і зайва увага до їх потреб і проблем занижувати свої вимоги до них? В результаті чого діти рідко стикаються зі складними ситуаціями, вони практично не вчаться справлятися з ними, не набувають вміння долати труднощі, вчитися на помилках та інші вміння, які можуть стати в нагоді в дорослому житті? Результати наших останніх досліджень змушують нас припустити, що найімовірніше, відповідь на це запитання – «так».
8. Заохочуйте в них розвиток почуття особистої відповідальності.
І якщо вже в попередньому пункті у нас зайшла мова про надмірну опіку, то дуже важливо дозволяти дітям виконувати те, що знаходиться в сфері їх відповідальності – нехай це буде прибирання або домашня робота. Не варто контролювати кожен їх крок, а лише перевіряти результат.
Чому? Дитячі психологи вважають, що надмірний нагляд за кожною дією малюка може розвинути в ньому впевненість у тому, що він нічого не може зробити сам. Так, для розвитку в дітей почуття відповідальності та вміння відповідати за свої вчинки їм потрібно приділяти увагу, заохочувати і навіть час від часу карати, проте найкраще це робити в якості реакції на результат їх вчинків. Повірте, постійний нагляд не веде ні до чого доброго.
Чому? Дитячі психологи вважають, що надмірний нагляд за кожною дією малюка може розвинути в ньому впевненість у тому, що він нічого не може зробити сам. Так, для розвитку в дітей почуття відповідальності та вміння відповідати за свої вчинки їм потрібно приділяти увагу, заохочувати і навіть час від часу карати, проте найкраще це робити в якості реакції на результат їх вчинків. Повірте, постійний нагляд не веде ні до чого доброго.
9. Створюйте щасливі спогади.
У результатах експериментального дослідження, проведеного двома професорами з Гарварду, з’явилася теорія, що дорослі, у яких було багато хороших спогадів про дитинство, виглядали і відчували себе куди щасливішими і повноціннішими, ніж ті, хто цим похвалитися не міг.
Також дослідники відзначили, що учасники експерименту зі щасливими спогадами про дитинство куди охочіше допомагали з додатковими запитаннями і завданнями, суворіше засуджували неетичну поведінку і більше жертвували на благодійність.
Отож, створюючи для наших дітей щасливі спогади, ми цілком можливо, вчимо їх бути щасливими і доброзичливими дорослими.
10. Будьте щасливі самі!
Діти, немов губка, вбирають в себе все, що бачать і чують – і хороше, і погане. І якщо дорослі, які оточують дитину, будуть частіше посміхатися, то вірогідно і вона буде намагатися наслідувати їх і в цьому.
«Діти не можуть бути щасливі, якщо дорослі навколо них самі не піклуються про себе і свої стосунки», – вважає Керолін Коуен, психолог Каліфорнійського університету.
